Нова труба до Китаю не замінить Москві доходи з Європи, поки Пекін вимагає купувати газ майже за внутрішнім російським тарифом. Проєкт «Сила Сибіру-2» знову залишився без угоди після зустрічі Володимира Путіна з Сі Цзіньпіном.
Що вже відомо про проєкт і ціну
- Планована потужність «Сили Сибіру-2» — до 50 мільярдів кубометрів газу на рік з арктичних родовищ Росії.
- Путін прибув на саміт Шанхайської організації співробітництва 31 серпня, щоб заручитися підтримкою Сі Цзіньпіна щодо трубопроводу.
- Домовленості знову не досягнуто: Китай наполягає на низькій ціні, близькій до внутрішніх російських тарифів.
- Після запуску нова гілка могла б майже вдвічі збільшити наявні трубопровідні потужності постачання російського газу до Китаю.
- Навіть на повній потужності 50 мільярдів кубометрів — це приблизно третина обсягів, які Росія раніше постачала до Європи.
- Після зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у травні 2026 року китайські компанії відновили закупівлі американського скрапленого газу.
Москва розраховує на Китай як на головного покупця газу після того, як Європа поступово відмовляється від російських енергоресурсів на тлі повномасштабної війни проти України. Пекін не береться закрити цю нішу на умовах, вигідних для Росії. Головна перешкода — ціна: для Москви низький тариф означає ризик, що масштабний трубопровід не дасть потрібної економічної віддачі.
Китай не має причин поспішати. Він може чекати й купувати газ також в Австралії, Катарі, Малайзії та Туркменістані. Для Росії вибір вужчий: Індія після 2022 року збільшила закупівлі російського палива, але за масштабом саме китайський ринок міг би частково замінити європейський. Європейський Союз тим часом узяв курс на повне припинення імпорту російського газу протягом найближчих років.
Сторони в різних позиціях: Росія більше зацікавлена в угоді щодо нового газопроводу, Китай може не поспішати й домагатися умов під свої економічні інтереси. Відсутність прогресу щодо «Сили Сибіру-2» посилює уявлення, що після початку повномасштабного вторгнення в Україну Москва стала залежнішою від Пекіна.
Проєкт розрахований на 50 мільярдів кубометрів на рік — це близько третини колишніх поставок до Європи й майже подвоєння чинних трубопровідних потужностей до Китаю, але угоди після саміту 31 серпня знову немає.